Святкування Дня Війська Польського в Україні

15 серпня в Україні також відзначали День Війська Польського. У Львові польські дипломати поклали квіти до меморіалу Львівських орлят, у Костюхнувці харцери ініціювали месу за польську армію, у Вінниці представники КГ разом із членами 19-го Катинського мотопробігу  поклали квіти під меморіальну дошку Юзефа Пілсудського, вінки було покладено в Харкові на цвинтарі жертв тоталітаризму у П’ятихатках, у відбулася меса в кафедральному костелі св. Олександра. Пам’ять загиблих із зброєю в руках та розстріляних у неволі також вшановували у Київській фортеці, на Байковому та дарницькому кладовищах та на польському військовому цвинтарі у  Києві-Биківні.

Звертаючись до присутніх на урочистості, Посол Республіки Польща в Україні Бартош Ціхоцький зазначив: «Відзначення в Україні свята Війська Польського має особливий характер. Урочисті заходи відбуваються на території іноземної, але братерської. На території, де польський солдат запам’ятався героїзмом, чудесними перемогами, але й також, багатьма трагічними сторінками. Від походу Болєслава Хороброго, Хотинської битви, бою під Кам`янцем-Подільським, Конотопом, бою Легіонів Пілсудського до захисту Львова та оборони Пшебража – на цих землях польський солдат перемагав або гинув, захищаючи Вітчизну і співвітчизників від московської, турецької чи шведської потуги.

Багато крові ми пролили у польсько-українських братовбивчих зіткненнях. Ми цю історію вже не маємо змоги змінити, але ми можемо про неї говорити з шаною, належно та чесно оцінюючи героїзм і патріотизм обох сторін. Чесність також вимагає пам`ятати про те, що польський і український солдати воювали тут багато разів пліч-о-пліч. Сьогодні польський солдат також стає поруч з українським у протидії російської агресії. Він ділиться своїми знаннями й досвідом на навчаннях, у командуванні міжнародними операціями, у рамках ЛітПолУкр-бригади, що у Любліні.

Стоячи тут, у Биківні, неможливо не згадати про безневинно вбитих, беззахисних жертв жорстокої ідеології XX століття. Тут, у П’ятихатках, на Волині чи на Вулецьких пагорбах – гинули від рук радянських, німецьких та українських фанатиків за вірність своїй присязі, за вірність своїй вірі та рідній мові.

Історія польсько-українських взаємин, а також військова історія є не тільки, та й не стільки, як дехто бажає показати, історією конфлікту і пригнічення. Це – історія союзів, вільного вибору спільного шляху. Як і 450 років тому, коли київське шляхетство в Люблінській унії бачило гарантію своїх прав та шанс на добробут, так і зараз – коли Україна у співпраці з Польщею та країнами регіону Трьох морів бачить вікно до спільного європейського та євроатлантичного майбутнього».

У своєму виступі заступник аташе з питань оборони Республіки Польща полковник Агнєшка Мальчевска зазначила: «Свято Війська Польського нагадує не тільки про обов`язок служіння Речі Посполитій, але й про потребу надання підтримки процесам, пов`язаним з перебудовою військ в країнах – партнерах НАТО, в тому числі у Збройних Силах України. Цього дня ми віддаємо шану нашим предкам, вбитим руками злочинців НКВД, та пам`ятаємо, що завдяки їхній незламності була збережена сутність польської незалежності».

Учасники заходу поклали вінки та поставили лампадки до братських могил на українській та польській частинах Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років.

Ольга Озоліна (за мат. https://kijow.msz.gov.pl i http://ua.bykivnya.org/)